Посіяла людям літа свої літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.
Навчила дітей як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

Куди ж це Ви, мамо? - сполохано кинулись діти.
Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
Та я ж недалечко, де сонце лягає спочити...
...Фрагмент текста, только для ознакомления (ст.1274)

Пора мені, діти, а ви вже без мене ростіть.
Та я ж недалечко, де сонце лягає спочити...
Пора мені, діти, а ви вже без мене ростіть.

Та як же без Вас ми, та що Ви намислили, мамо?
А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,
Лишайтесь, матусю, лишайтесь навіки, не йдіть.
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,
Лишайтесь, матусю, лишайтесь навіки, не йдіть.