Розлучаюсь я з тобою і з осінньою порою.
Як мені тепер самою?
За вікном дощу краплини, мов, сльозини ллють.
Я благаю, як дитина:"Тільки не забудь, тільки не забудь!"

Не забудь про мене, як підеш в далекі краї.
Не забудь про поцілунки і обійми мої.
Хай щастить тобі в усьому на життєвім шляху.
Ти обрав собі дорогу нелегку.

Пригадай про мене, як торкнеться серця печаль.
...Фрагмент текста, только для ознакомления (ст.1274)

Посеред весни зірви з очей розлуки вуаль.
І лети скоріш додому. Я стрічати прийду.
Пам'ятай, що я завжди на тебе жду, я так жду.

Я плечей твоїх торкнусь
Через силу посміхаюсь.
Не молюся і не каюсь.
Нашого життя картини у мені живуть.
Я благаю, як дитина:"Тільки не забудь, тільки не забудь!"

Не забудь про мене, як підеш в далекі краї.
Не забудь про поцілунки і обійми мої.
Хай щастить тобі в усьому на життєвім шляху.
Ти обрав собі дорогу нелегку.

Пригадай про мене, як торкнеться серця печаль.
Посеред весни зірви з очей розлуки вуаль.
І лети скоріш додому. Я стрічати прийду.
Пам'ятай, що я завжди на тебе жду, я так жду.

Не забудь про мене, як підеш в далекі краї.
Не забудь про поцілунки і обійми мої.
Хай щастить тобі в усьому на життєвім шляху.
Ти обрав собі дорогу нелегку.

Пригадай про мене, як торкнеться серця печаль.
Посеред весни зірви з очей розлуки вуаль.
І лети скоріш додому. Я стрічати прийду.
Пам'ятай, що я завжди на тебе жду, я так жду.